Великий  Державний Герб України, згідно зі ст. 20 Конституції України, встановлюється з урахуванням малого Державного Герба, як його головного елемента і Герба Війська  Запорізького, і затверджується не менше, як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. 19 лютого 1992 р. Верховною Радою України ухвалено постанову «Про Державний Герб України», якою було затверджено «Тризуб, як малий Герб України» і, відповідно, як головний елемент великого герба.

    З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, оберіг. Його зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про такі знаки належить до Х століття. За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Після київського князя Ігоря (912–945 рр.) при укладанні договору з візантійцями, вже були печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980–1015 рр.) карбував тризуб на монетах, на яких з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб, що є геральдичним стилізованим зображенням пікіруючого сокола.

    Із проголошенням незалежності України в 1991 року було затверджено малий Державний Герб. Ним став золотий тризуб на синьому щиті. Згідно з постановою Верховної Ради від 19 листопада 1992 р. його зображення повинно міститися на печатках органів державної влади, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках із обов’язковим дотриманням пропорцій зображення герба.